Маршрутки Старокостянтинова — це не «додатковий сервіс», а основний спосіб дістатися з Новиків до лікарні, з Пашківців до центру біля готелю «Случ», з автостанції на вулиці князя Костянтина Острозького, 2 — до Хмельницького, Шепетівки чи Антонін. Міська мережа тримається на кількох приватних перевізниках і кількох десятках графіків; міжміські рейси збираються на одній компактній автостанції, звідки щоранку розходяться ПАЗи, «Богдани» й мікроавтобуси по громаді та області.
Станом на вересень 2026 року проїзд у міському транспорті коштує 20 грн для дорослого і 10 грн для школяра в навчальні дні. Графіки офіційно публікують з розбивкою по днях тижня, але під час воєнного стану рейс можуть зняти або зсунути без попереднього оголошення в застосунку. Тому живий орієнтир — поєднання паперового розкладу, місцевого інтерактивного сайту руху маршруток і дзвінка на довідку автостанції 03854 32054.
Нижче зібрано те, чого зазвичай не вистачає в коротких «таблицях відправлень»: як читати маршрут №1 і №3, де сідати на приміський рейс до Самчиків чи Махаринців, скільки реально коштує квиток до обласного центру, які зупинки плутають гості міста і що змінилось після підвищення тарифу 17 квітня 2026 року.
Ключові цифри на осінь 2026
- Міський тариф: 20 грн / 10 грн (школярі в навчальні дні, крім неділі).
- Автостанція: вул. князя Костянтина Острозького, 2; довідка 03854 32054.
- До Хмельницького: близько 40–44 км, 30–50 хвилин, квиток орієнтовно від 130 грн.
- До Шепетівки: близько 50–60 хвилин, від 100–175 грн залежно від перевізника.
- До Кам’янця-Подільського: близько 3 годин, від приблизно 390 грн.
Цифри на міжміських рейсах «плавають» день у день: на табло bus-ua.info той самий напрямок може коштувати інакше, ніж у касі чи на агрегаторі. Для міської поїздки сума фіксована рішенням виконкому; для приміського й міжміського — дивіться квиток конкретного рейсу.
Як працює мережа маршруток у Старокостянтинові
Місто невелике за площею, але розтягнуте між двома залізничними орієнтирами — Вокзалом І і Вокзалом ІІ — та прилеглими селами громади. Саме тому тут немає «одного кільця, як у мегаполісі». Є кілька наскрізних ліній, які знову і знову проходять через Болгарське містечко біля магазину «Фора» і через центр біля готелю «Случ». Ці дві точки — фактичний каркас усієї системи. Якщо ви стоїте біля «Фори» і не знаєте номера, шанси спіймати потрібний напрямок усе одно високі: більшість міських бортів так чи інакше тут з’являється.
За документами громади маршрутна мережа протягом останніх років трималася близько десяти міських маршрутів загального користування, а перевезення виконували понад десять приватних перевізників за кількома десятками графіків. Частина договорів розривалася, частина бортів старіла, тож на практиці пасажир бачить не «десять рівномірних ліній», а живу мозаїку: №1 і №3 ходять частіше, №7 і №8 — рідше і з прив’язкою до сіл Кам’янка та Григорівка, №10 закриває зв’язку Болгарське містечко — Заслуч — Ринок і має окремий четверговий малюнок зупинок.
Типовий ранок у Новиках виглядає так. Людина виходить до зупинки о 7:30, чекає борт маршруту №1 у бік лікарні й центру, платить готівкою водію і за 15–20 хвилин уже біля «Случі». У Пашківцях картина інша: маршрут №3 стартує ще з 6:40 і майже не має «вікон» до вечора, бо ним їдуть і до роботи в місті, і назад після зміни. На Кам’янці інтервал уже ближчий до півтори години. Різниця між «часто» і «рідко» тут вимірюється не хвилинами метро, а тим, чи встигнете на прийом у поліклініку.
У 2026 році з’явився зручний локальний інструмент: місцевий житель зібрав офіційні графіки в інтерактивний сайт руху міських маршруток. Це не GPS-трекер кожного борта в реальному часі, а охайна цифрова версія розкладу, яку варто зберегти в закладки. Паралельно графіки публікує starkon.city — і саме звідти зазвичай беруть «канонічний» текст для оновлень. За моїм досвідом роботи з такими малими мережами, розбіжність між сайтом і реальним виїздом найчастіше виникає не через помилку верстки, а через знятий борт, лікарняний водія або обмеження руху.
Важливий практичний нюанс: міські маршрутки тут — це здебільшого малі автобуси й маршрутні таксі, а не великі низькопідлогові машини. У годину пік салон швидко набивається стоячими. Дитяча коляска, великий баул з ринку чи велосипед — уже привід планувати рейс з запасом або брати таксі. Водій рідко чекає «ще хвилинку» на зупинці, якщо позаду вже стоїть наступний борт того ж графіка.
Тарифи 2026 року і як насправді платять у салоні
17 квітня 2026 року в місті підвищили вартість проїзду в громадському транспорті: 20 гривень для дорослого і 10 гривень для школяра. Рішення ухвалив виконавчий комітет, причину назвали прямо — зростання витрат перевізників на пальне, зарплату, запчастини й обслуговування. До цього з 4 квітня 2025-го діяли 15 грн і 7,50 грн, а ще раніше, від 1 вересня 2022-го, тримався тариф 12 грн. Тобто за чотири роки міська поїздка подорожчала майже вдвічі — і це відчутно для тих, хто їздить двічі на день.
Шкільна пільга працює не «завжди і для всіх дітей». Йдеться про дітей шкільного віку в період навчального року та учнів Старокостянтинівського аграрно-промислового ліцею; у неділю пільга не діє. На практиці водій може попросити учнівський квиток або хоча б чітко назвати школу. Гість міста з дитиною дошкільного віку часто опиняється в сірій зоні: формально тариф про школярів, а не про «всіх малих», тож краще мати розмін і бути готовим сплатити повну суму за старшу дитину, якщо підтвердження немає.
Оплата в міських бортах досі переважно готівкова. Картковий термінал трапляється не на кожній машині, а «прикласти телефон» — швидше виняток, ніж правило. Найпоширеніша побутова помилка — сісти з купюрою 200 або 500 грн у ранковому рейсі, коли в касі водія ще немає розміну. У нашій практиці такі сцени закінчуються або очікуванням на наступній зупинці, або тим, що пасажир іде пішки. Носіть 20 і 10 гривень окремо, особливо в понеділок зранку.
Приміський квиток — уже інша логіка. Рейс Старокостянтинів — Самчики може коштувати близько 66–78 грн, Старокостянтинів — Антоніни на табло фігурує в районі сотні гривень, Старокостянтинів — Махаринці — ближче до 150–160 грн залежно від посадки. Це не «міські 20 грн на довшу відстань», а окремий договірний тариф перевізника. Квиток інколи продають у касі автостанції, інколи — прямо в салоні. Якщо їдете з проміжної зупинки на кшталт Красносілки чи Ладиг, сума буде меншою, ніж з кінцевої.
| Тип поїздки | Орієнтовна ціна, 2026 | Де платити |
|---|---|---|
| Місто, дорослий | 20 грн | У салоні, здебільшого готівка |
| Місто, школяр (навчальні дні) | 10 грн | У салоні, бажано з документом |
| Приміський рейс (село громади) | від кількох десятків до ~160 грн | Каса автостанції або салон |
| Хмельницький | від ~100 грн | Каса, агрегатор, інколи водій |
| Шепетівка | від ~100–175 грн | Каса або онлайн |
Таблиця не замінює квиток. На транзитному рейсі Хмельницький — Рівне посадка в Старокостянтинові може коштувати інакше, ніж прямий місцевий борт. Саме тому перед міжміською поїздкою варто звірити три джерела: касу на Острозького, 2, онлайн-табло і наявність вільних місць. «Поїду як на маршрутці, віддам водію» спрацьовує на коротких приміських рейсах і майже не спрацьовує на популярних п’ятничних рейсах до обласного центру.
Чек-лист перед виходом з дому
- Розмін 10 і 20 грн на міський рейс.
- День тижня: графік №1 у середу густіший, ніж у понеділок.
- Кінцева: Вокзал І і Вокзал ІІ — різні точки.
- Для міжміського — квиток або підтвердження місця.
- Запас 15–20 хвилин на випадок знятого рейсу.
- Телефон довідки автостанції збережений у контактах.
Цей список виглядає банально, доки людина вперше стоїть у Новиках у неділю й чекає «як у будень». Недільний малюнок №1 рідший, останні рейси раніше «згортаються», і таксі в цей момент уже не розкіш, а запасний план.
Міські маршрути: куди їде кожен номер
Маршрут №1 «Вокзал І — Лікарня — Новики» — робоча конячка для тих, хто живе на північній околиці й лікується чи працює ближче до центру. У понеділок, вівторок, четвер і п’ятницю з Вокзалу І у 2026 році стоять відправлення 7:27, 8:59, 10:31, 12:03, 13:35, 15:07, 16:39. У середу сітка густіша, у неділю — найрідша. Контрольні точки: Болгарське містечко біля «Фори» в бік центру і центр біля «Случі» в бік Вокзалу І. Якщо вам потрібна саме лікарня, не виходьте «на око» на першій центральній зупинці — уточніть у водія, бо салон може бути повний і він не завжди повторює оголошення.
Маршрут №3 «с. Пашківці — Сільгосптехніка» — найнасиченіший за частотою. З Пашківців перший борт о 6:40, далі йде майже без пауз до вечора: 6:50, 7:06, 7:28 і так далі до 18:56. Це лінія для щоденної маятникової поїздки село–місто. Окремий №3А «Пашківці — Сільгосптехніка — Партинці» ходить значно рідше: з Пашківців о 7:34, 9:06, 10:38, 12:10, 13:42, 15:14, 16:46. Плутанина №3 і №3А — класика для новачка: сів не на той борт і поїхав не в той кут громади.
Маршрут №4 знову зв’язує Пашківці з лікарнею та Новиками, але вже іншим малюнком часу. №5 «КПУ — Вокзал ІІ» критичний для тих, хто сідає на потяг не з першого вокзалу. Перше відправлення з КПУ в опублікованих графіках фігурує ще до сьомої ранку, останні рейси тягнуться до вечора. Гості, які «завжди їздили на Вокзал І», саме тут гублять час: приїхали не на ту станцію й дивляться, як потяг іде без них.
№7 «с. Кам’янка — Відгодівельний радгосп» у будні й суботу стартує з Кам’янки о 6:24 і далі з інтервалом близько півтори години. №8 «с. Григорівка — Олійно-екстракційний завод — Польовий» має рваний ритм: частина відправлень прив’язана до заводу, частина — до Польового. №10 «Болгарське містечко — Заслуч — Ринок» зручний, коли треба не «через усе місто», а саме на ринок і в бік Заслуча; у четвер у нього окремий список зупинок з Ринком, кінотеатром, 26 Б. Комісарів, РАЙШРБУ, вулицею Толстого, «Дружбою» та «Анастасією».
Живий приклад. Людина з Григорівки планує ринок на четвер. Якщо стати лише на №8 і чекати «як завжди», можна простояти довше, ніж якщо пересісти в центрі на №10, який у цей день якраз заходить на ринок частіше. Другий приклад: студент з Пашківців на пару до центру. №3 вигідніший за частотою, але в пік салон стоїть «впритул». Третій приклад: поїздка з дитиною до лікарні з Новиків. Тут логічніший №1, і варто брати рейс не «впритул до талону», а попередній — затор біля центру невеликий, проте посадка-висадка на лікарні з’їдає хвилини.
Приміські рейси: як виїхати в села громади
Приміська мережа — окремий світ, який лише частково перетинається з міськими номерами. Зранку з автостанції йдуть рейси на Шевченка (близько 5:40, прибуття орієнтовно 6:14), Райки, Антоніни (близько 5:50–6:50), Костянець у певні дні тижня, Махаринці (близько 6:10), Загірне, Киселі, Губин, Григорівку. Частина графіків має примітку «крім середи» або «вт, чт, сб, нд». Саме ці виноски з’їдають півдня, якщо дивитися лише на «першу цифру в таблиці».
Маршрут Старокостянтинів — Махаринці добре показує логіку приміських тарифів. Борт іде через Красносілку, Сахнівці, Самчики, Ладиги, Калинівку, Остропіль, Вишнопіль, Коржівку. З кожною зупинкою ціна зростає: коротке плече може коштувати десятки гривень, повна відстань — уже під 160 грн. Перевізник на цьому плечі в розкладах фігурує як Крупка М.П., рухомий склад — часто ПАЗ. Рейс можуть скасувати: на онлайн-табло в окремі дні стоїть позначка «відмінено». Тому «виїду о 6:10, як завжди» — погана стратегія, якщо поїздка критична.
До Антонін зранку ходить окремий рейс, у салоні часто ПАЗ-672. До Шевченка — короткий ранішній виїзд, зручний для тих, хто встигає на зміну. До Самчиків можна їхати і прямим приміським, і як частиною довшого рейсу на Махаринці: час у дорозі близько 20–25 хвилин. Типова помилка — сісти на транзитний міжміський борт і заплатити як за далеку касу, хоча вам потрібні лише кілька кілометрів до сусіднього села.
У 2026 році приміські рейси лишаються чутливими до завантаження. Якщо в салоні 28 місць і рейс «під замовлення» слабо наповнюється, перевізник може не вивести машину. Зворотна ситуація — п’ятниця після обіду, коли люди вертаються з міста в села: тоді місць може не бути вже на зупинці біля автостанції. У нашій практиці найнадійніший прийом — прийти за 10–15 хвилин до відправлення і запитати диспетчера не «чи є такий маршрут», а «чи виїде саме сьогоднішня машина».
Окремо про багаж. Мішок картоплі, бідон, складний візок — звична картина на приміському ПАЗі. Водій пропустить, якщо салон не забитий і ви не перекриваєте двері. У п’ятницю ввечері той самий візок уже конфлікт. Краще попередити на посадці й стати ближче до задніх дверей, щоб не блокувати прохід біля кабіни.
Попередження
Під час воєнного стану графіки можуть змінювати без оновлення всіх таблиць в інтернеті. Рейс зі статусом «у продажу» вранці інколи знімають після обіду. Не ставте жорсткі плани «прибуття хвилина в хвилину» на приміський борт, якщо далі треба встигнути на потяг чи міжміський автобус.
Не сідайте на міжміський транзит «за міською звичкою» без квитка в години пік: водій має право не взяти стоячого пасажира, якщо місця продані до кінцевої.
Автостанція і міжміські напрямки
Автостанція Старокостянтинова стоїть у центрі за адресою вул. князя Костянтина Острозького, 2. Телефон довідки — 03854 32054. Звідси зручно ловити і приміські ПАЗи, і транзит Хмельницький — Рівне, і прямі рейси на Кам’янець-Подільський. Перші міжміські рухи починаються близько 5:05–5:45, пізні транзитні борти можуть з’являтися вже після 21:00. Каса, зал очікування, санвузол і можливість купити квиток на популярні напрямки — базовий набір, без якого планувати довгу дорогу ризиковано.
Найходовіший напрямок — Хмельницький. Відстань близько 41–50 км, час 30–50 хвилин залежно від зупинок у Верхняках і від того, чи це прямий рейс, чи шматок довшого маршруту. Квитки в агрегаторах стартують орієнтовно від 100 грн, у касі й на табло сума може бути вищою. Рейсів багато: за деякими зведеннями, кілька десятків відправлень на добу в обидва боки, якщо рахувати транзит. Для мешканця Старокостянтинова це фактично «приміська електричка на колесах» — туди на роботу, лікарню обласного рівня чи ТРЦ, назад увечері.
Шепетівка — другий побутовий вектор. Час у дорозі часто близько 50–60 хвилин, ціна від 100 грн на дешевших рейсах до 170–190 грн на інших перевізниках. Частина бортів — транзит Хмельницький — Рівне, частина — місцевіші перевізники на кшталт «Славутатрансавто» чи «Джет Лайнс». Якщо їдете лише до Шепетівки, немає сенсу брати дорогий міжнародний транзит «бо зручний час».
Кам’янець-Подільський — уже повноцінна міжміська поїздка на три години. Ранній рейс близько 5:45 прибуває орієнтовно о 8:45; є й денні відправлення близько 10:45. Ціни в 2026-му на табло й агрегаторах тримаються в широкому діапазоні приблизно від 390 до 530 грн і вище. Львів, Вінниця, Чернівці, Буковель з’являються як прямі або стикувальні варіанти, міжнародні рейси на Варшаву й інші польські міста часто йдуть транзитом через Хмельницький і лише «збирають» пасажирів у Старокостянтинові.
Практичний кейс. Треба в Хмельницький на 9:00. Найнадійніше — не останній борт «який мав би встигнути», а рейс до 8:00 з запасом на затор на в’їзді. Другий кейс: поїздка в Кам’янець з валізою. Краще каса й сидяче місце, ніж надія на вільне крісло в транзитному Мерседесі. Третій кейс: вечірнє повернення з Рівного транзитом. Перевірте, чи борт взагалі зупиняється на вашій автостанції, а не пролітає «по шосе».
Як користуватися маршрутками без зайвих нервів
Перше правило місцевого пасажира — орієнтуватися не лише на номер, а на кінцеву й напрямок через «Фору» або «Случ». Номер на лобовому склі інколи вицвілий, інколи заклеєний оголошенням. Голос водія й табличка «Новики», «Пашківці», «Вокзал ІІ» рятують більше, ніж пам’ять про те, що «десь тут ходить одиничка».
Друге правило — розрізняти міський і приміський борт на одній зупинці. Біля автостанції вони стоять поруч. Міський візьме 20 грн і висадить у межах міста. Приміський може піти в Антоніни й коштуватиме зовсім інакше. Запитуйте вголос пункт призначення, навіть якщо вам здається, що «і так видно».
Третє правило — час. Міські графіки 2026 року розписані до хвилини, але це плановий час відправлення з кінцевої, а не гарантія прибуття на вашу зупинку. Сніг, ремонт, колона техніки, перевірка на дорозі — і борт уже +10 хвилин. Для потяга з Вокзалу ІІ закладайте окремий запас: №5 не підлаштовується під Укрзалізницю.
Четверте — посадка з коляскою чи великим багажем. У малій маршрутці місця для коляски майже немає. Водій може відмовити не зі злої волі, а тому що двері не зачиняться. Альтернатива — таксі по місту або рейс у «вікні» між піками, коли салон напівпорожній. У вересні 2026-го, коли школярі масово їдуть на перші уроки, ранкові борты №3 і №1 найтісніші.
П’яте — етикет, який тут досі живий. Передати гроші через салон, сказати «на наступній», не ставити сумку на сидіння в годину пік. Кондуктора на більшості міських машин немає, тож дисципліна тримається на звичаї. Музику в салоні місцева влада в попередні роки вже обмежувала в автобусах; у таксі правила м’якші. Якщо в маршрутному таксі гучно — можна спокійно попросити зменшити, це не конфлікт «із принципом».
Міфи і реальність
Міф: «Маршрутка в Старокостянтинові ходить як трамвай — запізнитися неможливо». Реальність: у неділю й під час воєнного стану інтервал легко розтягується, а окремий рейс знімають.
Міф: «До Хмельницького завжди 100 гривень». Реальність: нижній поріг близько цієї суми, але конкретний перевізник і транзит можуть взяти більше.
Міф: «Вокзал один». Реальність: Вокзал І і Вокзал ІІ обслуговують різні маршрути; плутанина коштує пропущеного потяга.
Що змінилось до 2026 року і звідки взялась ця мережа
Автобуси містом пішли ще наприкінці 1940-х. Перші лінії були простими: залізничний вокзал — цукрозавод, реалбаза — другий вокзал. У 1970-х газетні замітки вже фіксували чотири міські маршрути і скаргу, знайому й сьогодні: якщо на лінію виходить один-два автобуси, розклад розсипається. У 1990-х машин було обмаль, маршрут №1 навіть змінювали через стан вулиці Пушкіна, а потім повертали до лікарні. Старі назви зупинок — «стадіон», «Дружба», «школа», «кінотеатр», «Болгарський» — досі звучать у салоні, навіть коли офіційна табличка вже інша.
Після 2022 року мережу кілька разів переглядали: оновлювали маршрути загального користування, піднімали тариф з 12 до 15 грн у 2025-му і до 20 грн у квітні 2026-го. Логіка перевізників проста й жорстка — без нового тарифу борт не виходить, бо пальне й запчастини з’їдають маржу малого підприємства. Для пасажира це означає вибір: платити більше або стискати кількість поїздок. Багато хто якраз тому частіше комбінує маршрутку з попуткою чи коротким таксі «останньої милі».
Цифровізація прийшла сюди не через великий додаток на кшталт столичного, а через локальні речі: публікацію графіків на міському сайті, інтерактивну версію розкладу від мешканця, онлайн-табло автостанції, продаж квитків на Хмельницький і Шепетівку через агрегатори. GPS кожного міського борта в відкритому доступі все ще рідкість. Тому «відстежити як таксі» не вийде, натомість вийде заздалегідь знати, о котрій машина має знятись з кінцевої.
Історичний штрих допомагає зрозуміти характер системи. Це ніколи не була муніципальна монополія з єдиним депо і єдиним квитком. Це завжди був набір приватних графіків, які місто намагається втримати договором. Звідси і сила, і слабкість: гнучкість є, але стандарт сервісу плаває від борта до борта. Один салон чистий і з робочою дверкою, інший — старий ПАЗ, де взимку треба сидіти в куртці. У 2026-му цей розрив нікуди не подівся.
Якщо дивитися на перспективу найближчих сезонів, головний ризик не в тому, що маршрутки «зникнуть», а в тому, що рідкісні плечі на кшталт Кам’янки чи Григорівки стануть ще рідшими, якщо не буде пасажиропотоку. Щільні лінії №1 і №3, навпаки, тримаються, бо ними їздить щоденна більшість. Тому голос громади на громадських обговореннях тарифу й мережі — не формальність. Від того, чи залишається рейс о 6:24 з Кам’янки, залежить, чи людина взагалі може працювати в місті без власного авто.
Для кого маршрутка — робочий інструмент, а для кого — поганий план
Для кого: мешканці Новиків, Пашківців, Болгарського містечка, Кам’янки, Григорівки; школярі в навчальні дні; ті, хто щодня їздить у Хмельницький без авто; гості, яким треба ринок, лікарня або автостанція.
Не для кого як єдиний план: нічна поїздка після 20:00; людина з великою валізою на рідкісний приміський рейс; жорсткий таймінг «поїзд о 7:01 з Вокзалу ІІ без запасу»; пасажир без розміну й без готовності перевірити, чи виїхав борт сьогодні.
Сценарії поїздок, які найчастіше ламаються
Сценарій «лікарня з Новиків». Берете №1, сідаєте ближче до дверей, попереджаєте водія. Якщо талон на 8:00, попередній ранішній рейс безпечніший за той, що «має підійти впритул». Після прийому зворотний борт ловіть уже на зупинці біля лікарні, а не біжіть у центр навмання: у міжпік інтервал розтягується.
Сценарій «на потяг». Спочатку з’ясовуєте, який саме вокзал. Далі — №5 на Вокзал ІІ або №1 на Вокзал І. Додаєте 20 хвилин на пішу ділянку від зупинки до платформи. Квиток Укрзалізниці не чекає маршрутку; маршрутка не знає про ваш потяг.
Сценарій «у Хмельницький на ранок». Найстабільніше — каса автостанції з вечора або раннє відправлення з підтвердженим місцем. Стояти на трасі й голосувати «як маршрутку» можна, але в дощ і в понеділок це лотерея. Якщо рейс транзитний із Рівного, дивіться фактичне прибуття, а не паперову годину.
Сценарій «ринок і важкі сумки». Четвер і вихідні — окрема логіка. №10 у відповідний день заходить зручніше. Порожній баклажок ще проїде, два повні пакети в піковий №3 уже створюють черга на висадці. Розкладіть покупки на два рейси або візьміть таксі від ринку додому: різниця в ціні часто менша за зіпсований настрій.
Сценарій «гость з іншого міста». Людина шукає «зупинку автовокзалу», а потрапляє на міську кінцеву. Орієнтир один — вул. князя Костянтина Острозького, 2. Звідти вже розходяться і приміські, і міжміські. Не соромтеся запитати диспетчера українською коротко: «Кам’янець на 5:45 сьогодні є?» Це речення заощаджує більше часу, ніж десять скріншотів торішнього розкладу.
Цікавий факт
Частина зупинок у розкладах 2026 року досі фігурує під побутовими іменами — «Анастасія», «Дружба», «Болгарське містечко», «Сільгосптехніка». Це не офіційна поетика, а міська пам’ять: так легше пояснити водію місце, ніж за номером стовпа. Новий пасажир, який шукає лише «вулицю таку-то», іноді минає свою зупинку просто тому, що в салоні її назвали інакше.
Якщо скласти все докупи, маршрутки Старокостянтинова в 2026 році — це система з трьох шарів. Перший шар — міські номери з фіксованими 20 грн і живим графіком через «Фору» й «Случ». Другий — приміські ПАЗи з автостанції в села громади, де ціна й регулярність залежать від конкретного перевізника. Третій — міжміські рейси на Хмельницький, Шепетівку, Кам’янець і далі, які вже треба бронювати як автобус, а не ловити як «звичайну маршрутку під вікнами». Хто розрізняє ці три шари, той їздить спокійніше: менше стоїть на порожній зупинці, рідше переплачує за транзит і частіше встигає туди, куди зібрався.